ПЕДАГОГИЧЕСКАЯ ВЫСТАВКА 2016

Впровадження концепції громадянської освіти в Україні на уроках історії в загальноосвітній школі за допомогою прийомів і методів технології розвитку критичного мислення

Зміст

1.     Актуальність і перспективність досвіду

2.     Аналіз останніх досліджень

3.     Мета та завдання громадянської освіти

4.     Виклад основного матеріалу

Впровадження концепції громадянської освіти вУкраїні на уроках історії в загальноосвітній школі за допомогою прийомів іметодів технології розвитку критичного мислення

5.     Висновки

6.     Список використаних джерел

1.                Актуальність і перспективність досвіду

Громадянськість – це визначення, що характеризує громадянсько-патріотичну позицію людини, її ціннісну орієнтацію. Реалії сучасності, розвиток постіндустріального суспільства, демократична консолідація, реформи, що відбуваються у всіх сферах життя потребують громадян, що вміють критично та незалежно мислити, розуміють своє значення для країни, мають власні переконання та цінності, знають свої права та обов’язки. Найбільші можливості у вихованні духовно-моральної особистості мають гуманітарні предмети. Особливо історичні дисципліни. Вони привертають увагу учнів до самовизначення людини, до проблем морального вибору, особистої відповідальності, відкривають широкі можливості для формування громадянських поглядів та патріотизму. Кому потрібна громадянська освіта? По-перше, державі для виховання законослухняних патріотичних громадян; по-друге, суспільству потрібні громадяни, здатні жити в умовах демократії; по-третє, це необхідно молодому поколінню, що вступає у життя в оновленій Україні і має враховувати перспективи розвитку Батьківщини. Саме тому нам необхідна система виховання та освіти, яка б задовольняла потреби в соціалізації, була б спрямована на впровадження громадянської освіти та навичок демократичної культури. Перед вчителями та суспільством стоїть завдання сформувати особистість та громадянина, допомогти дитині створити саму себе, спираючись на моральні ідеали свого народу, своєї Батьківщини. І без нашої організаційної та інтелектуальної допомоги повноцінне демократичне суспільство та громадянська освіта в Україні неможливі. Адже виховання особистості та громадянина взаємопов’язані та передбачають активну моральну позицію, відповідальність за Батьківщину, національну культуру та святині. І не тільки в душевних хвилюваннях, в бажанні бачити Україну незалежною та квітучою, полягає громадянська позиція, а й в реальних справах, чесній праці на користь країни, в мужності стати на захист в разі потреби.

2.                Аналіз останніх досліджень

Громадянська освіта – це вимога часу, тому розвиток та вдосконалення її системи є актуальним завданням для всіх демократичних країн, підготовка нових поколінь до самостійного життя є для них обов’язковою. Багатий досвід громадянської освіти накопичено Великою Британією, США, Італією, Канадою, Францією та іншими. Створюються підручники, розроблені навчальні курси, діють науково-методичні центри, налагоджено відповідну підготовку та перепідготовку вчителів. Значних зусиль щодо розвитку освіти для демократії докладають і посткомуністичні країни: Польща, Румунія, Латвія, Росія.

Певний досвід у цій галузі має й Україна.  Великого значення в розробці проблеми мають роботи авторів, які  розробили концепцію громадянської освіти в Україні в межах широкомасштабного Проекту "Освіта для демократії в Україні" [http://nauch.com.ua/matematika/59102/index.html], який є частиною Трансатлантичної програми підтримки громадянського суспільства, що її фінансують уряди США та країн – учасниць Європейського Союзу ( Жадан І. В., Клинченко Т.  В. Мицик Л. М., Наровлянський О.Д., Пономаренко Л. П., Рудік О. М., Рябов С. Г., Тараненко І. Г.),  дослідили формування особистості, проаналізували процеси «соціалізації» та «індивідуалізації» (Петровський А.В., Днєпров Є.Д., Краєвський В.В., Кривов Ю.І.), об’єднали прийоми і методи технології розвитку критичного мислення у навчанні історії (Пометун О.І.)

Концепція громадянської освіти в Україні має стати фундаментом у розбудові відповідної системи на всіх рівнях освітнього процесу.

3.                Мета і завдання громадянської освіти

Нормативну базу концепції шкільної громадянської освіти складають основні положення законів України «Про освіту» і «Про загальну середню освіту» та нормативних актів «Національна доктрина розвитку освіти України», «Державний стандарт базової і повної середньої освіти», «Загальні критерії оцінювання навчальних досягнень учнів». Враховано також підходи, закладені у програмах для загальноосвітніх навчальних закладів. Аналіз цих документів засвідчив необхідність корегування мети і завдань галузі, які мають бути сформульовані з урахуванням комплексу методологічних підходів.

Реалізація мети і завдань забезпечується на основі таких підходів:

-                   особистісно-орієнтований підхід, згідно з яким у центр навчально-виховного процесу ставляться інтереси особи-учня; цей підхід передбачає: гуманне суб’єкт-суб’єктне співробітництво всіх учасників навчально-виховного процесу; діагностично-стимулюючий спосіб організації навчального пізнання; діяльнісно-комунікативну активність учнів; проектування індивідуальних досягнень в усіх видах пізнавальної діяльності; якомога повніше врахування в доборі змісту, в методиках, стимулах навчання та системі оцінювання діапазону особистих потреб;

-                   компетентнісний підхід, суть якого полягає у тому, що проміжним та кінцевим результатами навчання визнається формування певних здібностей особистості (компетентностей), які знаходять прояв у комплексі умінь, заснованих на знаннях, ціннісних орієнтирах та досвіді діяльності;

-                   діяльнісний підхід, згідно з яким ефективність навчання залежить від включеності учнів до різноманітних видів діяльності, що дозволяє їм успішніше оволодівати суспільним досвідом та, як наслідок, забезпечує соціальну активність особистості;

-                   комплексний підхід, який передбачає погляд на освітній процес як на органічну єдність навчання, виховання та розвитку дитини.

Виходячи з вищевикладеного, метою шкільної громадянської освіти є:

-         формування вільної особистості, яка визнає загальнолюдські та національні цінності й керується морально-етичними критеріями та почуттям відповідальності у власній поведінці;

-         виховання засобами суспільствознавчих предметів громадянської свідомості, зорієнтованої на патріотичне почуття приналежності до власної країни та її спільних історичних, політичних і культурних цінностей, а також на демократичні пріоритети й злагоду в суспільстві;

-         прищеплення толерантності й поваги до різних поглядів, релігій, звичаїв і культур, уміння знаходити порозуміння з іншими людьми задля досягнення суспільно значущих цілей.

Реалізація цієї мети здійснюється через:

-                   накопичення знань про основні події, явища та процеси і їх давні та сучасні інтерпретації;

-                   оволодіння способами розумових дій, необхідних для розуміння минулого, осягнення сучасного і прогнозування майбутнього, а саме: бачення зв’язків між історичними подіями та явищами (логічне мислення); уміння оцінювати їх під різними кутами зору (критичне мислення); знаходження нових аспектів змісту чи нових способів розв’язання проблем (творче мислення); співчуття людям, що опинилися у вирі несприятливих історичних подій (емпатійне мислення).

Завдання громадянської освіти полягають у формуванні  в учня на основі отриманої інформації умінь:

-                   аналізувати найважливіші суспільно-історичні явища й розрізняти спільне та відмінне в розвитку різних епох і суспільств;

-                   самостійно пояснювати причини історичних та соціальних явищ, аналізувати їх наслідки;

-                   розглядати процеси історичного, духовного, суспільно-політичного розвитку людства під різними кутами зору;

-                   розуміти різницю між подією та її інтерпретацією, усвідомлювати причини існування різних інтерпретацій одного й того самого явища та вміти критично зіставляти й оцінювати такі інтерпретації;

-                   виховувати патріотичну, громадянську й морально-етичну позицію людини, яка шанує загальнолюдські та національні цінності й з повагою ставиться до інших народів та культур.

4.                Виклад основного матеріалу

Впровадження концепції громадянської освіти в Україні на уроках історії в загальноосвітній школі на засадах технології розвитку критичного мислення

За інноваційним потенціалом досвід – комбінаторний.

Новизна досвіду полягає в обґрунтуванні необхідності застосувати прийоми і методи технології розвитку критичного мислення, які сприяють  громадянський освіті, формуванню емоційно-ціннісного компоненту громадянської культури особистості, що включає, насамперед:

·                   діяльнісний характер вивчення історії. Важливо, щоб процес отримання знань не зводився до передачі фактичної інформації. Учні повинні бути активними учасниками цього процесу;

·                   отримання знань, які застосовуватимуться у конкретних життєвих ситуаціях;

·                    формування критичного мислення через дослідження (робота з історичними джерелами, вивчення різних точок зору);

·                   аналіз, який змушує відмовитись від однозначних суджень, ввійти до кола тих, хто дає оцінку події та зробити висновок про достовірність інформації;

·                   дослідницьку роботу, яка допомагає орієнтуватись  в сучасному потоці інформації;

·                   більше уваги діалогам, дискусіям з проблемних питань, що ставляться у вступній частині уроку, а у підсумковій частині необхідно мати власну аргументовану точку зору;

·                   застосовування прийомів впливу на почуття дитини, викликання емоцій під час вивчення історії. Це допомагає мені в педагогічній практиці не просто надати учням обсяг знань про минуле, а впливати на свідомість дітей, перенестись в різні епохи, співчувати учасникам подій, розуміти значимість історичних явищ та кожної людини в історії своєї країни. Встановлюючи контакт зі свідомістю людей з минулих епох, учні проходять своєрідну школу милосердя, чуйності, співчуття, а це впливає на становлення духовно- моральних якостей школярів;

·                   школярі  виявляють об’єктивний аналіз історичних подій та процесів; і ціннісно-оціночний аналіз, визначаючи значення подій для суспільства. Таким чином формуються духовно-моральні, сімейні та соціальні цінності, переконання та суспільно-значима поведінка, відповідальність за прийняті рішення. Якщо вчитель допоможе учневі приміряти на себе історичну роль, сприятиме виникненню особистого інтересу - це буде справжнє виховання історією;

·                   вчитель не повинен нав’язувати власні переконання та ідеали. У учня є право на власну точку зору та оцінку подій та процесів [2].

Особливість технології розвитку критичного мислення – це спеціальна структура зв’язку вчителя і учнів на уроці, що є обов’язковою. Основними етапами уроку за умови використання цих технологій є вступна, основна та підсумкова частини.

Інформаційно-педагогічна модель досвіду.

В основі викладання – модель побудови уроку на засадах технології розвитку критичного мислення, яка передбачає такі етапи:

Виклик – вступна частина уроку.

Під час цього етапу вчитель стимулює учнів до роздумів, уважно вислуховує їхні міркування. Учні залучаються до процесу згадування того, що вони знають із заданої теми, це змушує їх аналізувати власні знання та уявлення. Так, наприклад, на початку вивчення теми «Україна в роки Другої світової війни (1939-1945рр.)», учням пропонується пригадати відповідні фільми, книги, місця, де розташовані пам'ятники загиблим, самостійно сформулювати основні проблеми, які їх турбують щодо даної теми.

Основними прийомами на цьому етапі є: «дерево рішень», асоціації, мозковий штурм, кластери, робота в парах, вправа «2-4 – всі разом», кошик ідей.

Етап осмислення – основна частина уроку.

Учні долучаються до нової інформації або ідей у процесі читання тексту, перегляду фільму, прослуховування лекції, вони вчаться відстежувати своє розуміння нового і не ігнорувати прогалини в ньому, записуючи у вигляді запитань те, що не зрозуміли.

На уроці з вивчення теми «Україна в роки Другої світової війни (1939-1945рр.)» учні вчаться читати з маркуванням як історичні документи, так і сучасні статті відповідної тематики. Вони відділяють факти від суджень, порівнюють різні види інтерпретації інформації. Для групової роботи пропонується завдання дослідити зміни у правовому статусі учасників війни у радянський період та у незалежній Україні, а також простежити зміни у ставленні різних поколінь до учасників війни.

Обов'язковими на цьому етапі є індивідуальний пошук і обмін ідеями в групах чи загальному колі [додаток 1, розробка уроку «ОСНОВНІ ЧИННИКИТА ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ КУЛЬТУРИ УКРАЇНИ В РОКИ НЕЗАЛЕЖНОСТІ»].

Провідними прийомами є: графічні форми організації матеріалу, читання з маркуванням, робота учнів у малих групах, мозаїка, «тонкі» й «товсті» запитання.

Етап	Провідні прийоми	Мета
Виклик  (основна частина)	«Дерево рішень»,  асоціації,  мозковий штурм, кластери,  робота в парах,   2-4-всі разом,  кошик ідей,  таблиці «ЗХД»	Залучити учнів до активного згадування,  виявлення прогалин у власних знаннях, стимулювати зацікавлення темою та формулювання власних навчальних цілей
Осмислення (основна частина)	Групова робота,  читання з   маркуванням,  «ажурна пилка», формулювання «тонких» та «товстих» запитань, таблиці «ЗХД»	Організувати самостійну  та групову роботу учнів,  сформулювати навички роботи  із різними видами інформації
Рефлексія  (підсумкова частина)	Таблиці «ЗХД»,  герб досягнень,  метод незакінчених речень	Узагальнити основні ідеї вивчення теми,  навчити учнів оцінювати власну та групову роботу,  зацікавити у самостійному вивченні теми

Рефлексія – підсумкова частина уроку.

Учням найчастіше пропонується: узагальнити отримані знання за допомогою методу незакінчених речень, гербу досягнень, таблиць «ЗХД». Обов'язковими елементами даного етапу є оцінювання учнями власної та групової роботи, а також планування подальшої роботи з теми. Учні вдосконалюють важливі уміння – резюмувати інформацію, викладати складні ідеї, передавати почуття й уявлення в кількох словах, співвідносити нову інформацію зі своїми сталими уявленнями, тобто свідомо пов'язувати нове з уже відомим.

Якщо розглянути три описані вище етапи з точки зору традиційного уроку, то стає очевидним, що вони не є винятково новими для вчителя. Вони майже завжди властиві традиційному  уроку,  тільки  називаються  по-іншому.  Замість  «виклику»  звичніше  для  учителя  звучить  «вступ  до проблеми»  або  «актуалізація  знань  і досвіду,  які  мають учні». А «осмислення» є частиною уроку, що присвячена вивченню нового матеріалу. Третя стадія в традиційному уроці – це закріплення матеріалу, перевірка його засвоєння учнями. утім, уважаємо за потрібне наголосити, що глибинна  сутність  етапів  уроку  за  технологією  розвитку критичного мислення та традиційного уроку є іншою. Також  елементи  новизни  містяться  в  методах  і  прийомах, орієнтованих на цю сутність [3].

Якісне оновлення змісту освітньої галузі потребує застосування у навчанні інноваційних методів і технологій, зокрема інтерактивних, оскільки досягнення цілей та завдань забезпечує не тільки відбір змісту, а й його організація. За інтерактивного навчання його результати стають системним досвідом учнів, отриманим в процесі активної діяльності. Саме на основі цього досвіду в учнів формуються знання, навички і ставлення, що необхідні для ефективного набуття компетентностей. Акцент у викладанні переноситься з монологічного способу подання інформації та передачі знань з метою їх механічного відтворення на діалог і полілог у навчанні для розвитку критичного і творчого мислення учнів. Учні отримують інформацію про людину і суспільство переважно шляхом кооперативного (колективно-розподіленого) навчання, в процесі позитивної взаємодії між однолітками і дорослими, з постійною опорою на самостійне критичне і творче мислення. Оновлення і різноманіття методів потребує розмаїття засобів навчання і спеціальної організації освітнього середовища.

Провідне місце посідають технології навчання, що забезпечують:

-                   творчо-конструктивний та інтерактивний характер навчання, що означає насамперед самостійне створення та конструювання учнем у співпраці з іншими власних смислів і розуміння, активне формування ним власних орієнтацій і позиції замість отримання готових знань;

-                   процесуальність навчання, яка передбачає, що учень застосовує навчально-дослідницькі методи відповідно до предмета;

-                   орієнтацію навчання на результат, що є значущим для учня, його життя сьогодні і в майбутньому, таким, що впливає на розвиток його внутрішнього світу, тобто рівень його духовності [4].

Рекомендації щодо оцінювання учнів

Сучасне оцінювання повинно відображати рівень сформованості знань, умінь, навичок, ставлень, який учні мають виявляти; активізувати й надавати дітям нові стимули для навчання, сприяти забезпеченню рівних можливостей для всіх учнів, бути відкритим, прозорим і зрозумілим.

Відповідним вимогам сучасної школи вважається лише навчання, яке:

•  забезпечує ефективний зворотний зв’язок;
• надає можливість учням оцінювати власну роботу і  роботу інших учнів, розуміти, що і як вони можуть удосконалити, спонукає їх активно залучатися до навчальної діяльності;
• призводить до змін у діяльності вчителя, виходячи із результатів оцінювання;
• завжди враховує ефект, який воно справляє на мотивацію й самоповагу учня;
• є валідним, тобто оцінює основний зміст і ключові вміння та навички, передбачені стандартом освіти.

Основними об’єктами оцінювання стають:

• результати навчання, під якими розуміється рівень, на якому учень у конкретній навчальній ситуації застосовує інтегрований комплекс набутих знань, умінь, навичок, ставлень, орієнтацій для розв’язання навчальної або життєвої ситуації;
• сам процес навчання, тобто те, як школярі працюють, який оцінюється і вчителем, і учнями. У цьому випадку говорять про «оцінювання для навчання».

Виходячи з цього, очевидно, що вчителям необхідні нові підходи до оцінювання, які передбачають:

• обов’язкове визначення вчителем мети (очікуваних результатів) кожного уроку, що чітко відповідає на запитання: які знання учні мають засвоїти і на якому рівні; якими вміннями, навичками вони повинні оволодіти; які цінності, орієнтації, ставлення вони можуть формувати у себе;
• вибір вчителем показників (критеріїв) оцінювання цих результатів;
• визначення конкретної мети та об’єктів оцінювання на даному уроці.
• вибір конкретної стратегії оцінювання у відповідності до його об’єкта;
• вибір шкали оцінювання навчальної діяльності учнів. Це потребує вибору шкали оцінки кожного з обраних критеріїв. Так, рівень комунікативної діяльності учнів можна оцінити через категорії «високий», «достатній», «середній», «початковий». Глибину опанування тим чи іншим умінням (наприклад, аргументувати) можна простежити, звернувши увагу на частоту його використання учнем у відповідях. Тоді оцінку можна висловити через категорії «завжди використовує», «використовує достатньо часто», «рідко», «не використовує»;
• визначення вчителем шляху попереднього доведення до відома учнів очікувань вчителя щодо рівня їх навчальних досягнень (пояснення: що, коли, як і за якими критеріями оцінюватиметься).

Вимоги до діяльності вчителів

Викладене вище бачення педагогічної моделі громадянської освіти потребує підвищення професійної майстерності вчителів у таких напрямах:

• панування новим змістом предмету;
• орієнтація навчання на засвоєння учнями навчального змісту;
• опанування технологіями компетентнісно-орієнтованого навчання;
• опанування методикою використання сучасних засобів навчання, насамперед ІКТ;
• опанування новими підходами та стратегіями оцінювання навчальної діяльності учнів.

Кожен із перерахованих напрямів потребує докладної розробки у відповідності до нового змісту громадянської освіти, що вимагає по суті розробку і впровадження нової моделі професійної підготовки вчителя історії.

Результативність діяльності вчителя

Впровадження концепції громадянської освіти в Україні на уроках історії в загальноосвітній школі за допомогою прийомів і методів технології розвитку критичного мислення показує, що в навчальній діяльності змінюється відношення до процесу і у вчителя, і в учня.

1. Вчитель переорієнтовується на демократичні методи взаємодії з вихованцями, на суб’єктний підхід, вдосконалює уміння створити демократичний клімат у класі та школі на засадах взаємної довіри, поваги до прав і свобод, толерантності; створює умови для розвитку почуття власної гідності в учнів, відповідальності, здатності до самовизначення.
2. Широко впроваджує проблемно-діалогічні підходи, активні методи навчання і виховання, які розвивають здатність учнів ставити нові питання, добирати різноманітні аргументи, приймати незалежні, продумані рішення, робити висновки, формулювати власну точку зору на проблему, приймати раціональне рішення.
3. Формується мотивація до участі у суспільно-політичному житті, бажання мати власну життєву позицію.
4. Створюється підґрунтя для формування світоглядних орієнтацій особистості, вироблення власної філософії життєдіяльності, її самореалізація в кожній із сфер суспільного життя.
5. Учні старших класів вже мають досвід самостійного аналізу історичних процесів, тому на уроці вони охоче приділяють увагу діалогам, дискусіям з проблемних питань, що ставляться у вступній частині уроку, а у підсумковій частині мають власну аргументовану точку зору [5].
6. Внаслідок використання методів формування критичного мислення зріс рівень використання наочності на уроках, яскравіше простежуються між предметні зв’язки, змінилися на краще відносини вчителя з учнями, особливо «далекими від історії», які володіють ПК, підвищилась якість знань [додаток 2], виросла продуктивність уроку.
7.  Учні приймають активну участь у позаурочній діяльності.
8. Школярі беруть участь у районних етапах олімпіад з історії, де посідають призові місця.
9. Розвивається компетентність соціального вибору, а комунікативна компетентність відточує стиль під час рольових ігор, семінарів та дискусій. Учні вчаться приймати рішення у зіткненні з конкретними проблемами.
10. Підвищується здатність отримувати освіту в  соціальних умовах, що постійно змінюються.

При впровадженні досвіду вчитель ставить перед собою такі цілі:

• виховання толерантності, поваги до прав людини, вміння долати стереотипи і аналітично мислити,  знаходити компроміс;
• формування в учнів світоглядних орієнтацій, вироблення власної філософії життєдіяльності, що не вступає в конфлікт з загальнолюдською мораллю;
• самореалізація особистості в кожній із сфер суспільного життя;
• створення фундаменту для виявлення особистістю не лише політичної активності, а й усвідомлення нею власної ролі і значення в житті суспільства, діяльності у відповідності до власних переконань і цінностей.

Перспективи подальшої роботи

• Перспективу своєї подальшої педагогічної діяльності за темою автор вбачає в необхідності: 
•  продовження роботи щодо впровадження концепції громадської освіти в Україні на уроках історії в загальноосвітній школі за допомогою прийомів і методів технології розвитку критичного мислення;
• поширення досвіду і впровадження змісту громадянської освіти до існуючих шкільних предметів. Найбільш придатні для цього такі навчальні предмети інваріантної частини навчального плану як історія України, всесвітня історія, основи правознавства, художня культура. Певні можливості надають також курси варіативної частини – “Права людини”, “Людина і світ”;
• поширювати ідею громадянської освіти, сприяти організації просвітницьких заходів для батьків з метою впровадження демократичних гуманістичних методів сімейного виховання;
• широке використання позаурочних форм роботи з метою формування всебічно розвиненої особистості та підвищення інтересу учнів до історії та культури;
• постійне удосконалення педагогічної майстерності.

Висновки

   Результати використання даної методики значні. Технології розвитку критичного мислення у школярів спрямовані на активне формування знань, розумових здібностей та прийомів дослідницької діяльності, залучення до наукового пошуку, розвиток творчості школярів.

   Застосування цих методик навчання дозволяє досягти більш глибокого розуміння матеріалу, його свідомого засвоєння, забезпечує наукову доказовість знань, привчає учнів мислити діалектично, сприяє розвитку особистих якостей.  Вчитель формує в учнів вміння розв’язувати проблемні ситуації. Учні не лише самостійно приходять до висновків, отримуючи нові знання, а вчаться аналізувати, систематизувати, опрацьовувати новий матеріал на якісно вищому рівні. Використання технологій критичного мислення сприяє тому, що учні не отримують готових знань, а в ході створення ситуацій кожен школяр здобуває знання самостійно.

           Вчителем формується в дітей активний інтерес – творити, з пасивних слухачів перетворюватися на активних учасників навчального процесу. В центрі діяльності вчителя стоїть розв’язання проблемної ситуації. Для реалізації цього завдання вчитель організовує навчально-виховний процес таким чином, щоб він був зорієнтований на особистість учня. За такого підходу кожен учень розвивається як носій творчого досвіду. Використання на уроках проблем або пошукових завдань, проблемних ситуацій, проблемних питань сприяє постійному накопиченню в учнів досвіду творчості та формуванню в них механізму самоорганізації і самореалізації особистості.

         В процесі роботи я намагаюся  розвивати творчий потенціал учнів, їхню активність у пізнанні, уміння застосовувати теоретичні знання на практиці, в неординарній ситуації. Використовую такі форми організації навчально-виховного процесу: урок-дослідження, урок-інтерв’ю, урок-репортаж, урок-рецензія, урок-коментар, урок-прес-конференція. Використання нестандартних форм проведення уроку дозволяє максимально загострити увагу учнів, активізувати мислення, сприяти розвитку творчих здібностей учнів. Суть такої роботи полягає в тому, що перебіг навчального процесу здійснюється шляхом постійної взаємодії учнів.

        Застосування вищеописаних технологій навчання сприяє підвищенню ефективності й результативності процесу навчання. Ці методи є одними з найбільш дієвих засобів вирішення таких складних завдань, як розвиток самостійного, логічного, діалогічного мислення, пізнавальної діяльності, розвитку творчої особистості.

   З використанням методу критичного мислення відбувається підвищення ефективності й результативності навчально-виховного процесу.

   Дана методика сприяє тому, що учні здатні самостійно розв’язувати життєві проблеми, діяти в нестандартних ситуаціях, самостійно мислити і приймати важливі рішення.

Список використаних джерел

1.  Інтернет-ресурси  [http://nauch.com.ua/matematika/59102/index.html].
2.   Алейникова М.А. Как преодолеть скуку на уроках истории // Преподавание истории в школе. – 2001. – №9. – С.67-69.
3.  Баханов К.О. Інноваційні системи технології та моделі навчання історії в школі. – Запоріжжя: Просвіта, 2000. – 160 с.
4.  Баханов К.О. Педагогічні інновації: навчання історії за комбінованою системою М.Гузика // Історія в школах України. – 200. – № 1. – С.25-31.
5.  Пометун О.І., Пироженко Л.В. Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання: Наук.-метод. посібник / За ред. О.І.Пометун. – К.: А.С. К., 2003. – 192 с.