Науковий квест:

 "Спроби людства знищити себе - зброя масового ураження"

За посиланням матеріали

  ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ 2020 - 2021 н.р.

Карантин 2020. Завдання дтсанційного навчання!

УВАГА!

Завдання дтстанційного навчання для здобувачів освіти!

Зворотній зв'язок: Vsber 0675917865

ЗАПОРІЗЬКА ЗОШ № 41 

Адреса:  м. Запоріжжя, вул. Мира, 4 

Автор досвіду:  Калянова Наталя Станіславівна, вчитель історії та суспільних дисциплін 

Тема досвіду: 

Впровадження концепції громадянської освіти в Україні на уроках історії в загальноосвітній школі за допомогою прийомів і методів технології розвитку критичного мислення 

Базова модель досвіду 

Актуальність і перспективність досвіду 

Громадянськість – це визначення, що характеризує громадянсько-патріотичну позицію людини, її ціннісну орієнтацію. Реалії сучасності, розвиток постіндустріального суспільства, демократична консолідація, реформи, що відбуваються у всіх сферах життя потребують громадян, що вміють критично та незалежно мислити, розуміють своє значення для країни, мають власні переконання та цінності, знають свої права та обов’язки. Найбільші можливості у вихованні духовно-моральної особистості мають гуманітарні предмети. Особливо історичні дисципліни. Вони привертають увагу учнів до самовизначення людини, до проблем морального вибору, особистої відповідальності, відкривають широкі можливості для формування громадянських поглядів та патріотизму. Кому потрібна громадянська освіта? По-перше, державі для виховання законослухняних патріотичних громадян; по-друге, суспільству потрібні громадяни, здатні жити в умовах демократії; по-третє, це необхідно молодому поколінню, що вступає у життя в оновленій Україні і має враховувати перспективи розвитку Батьківщини. Саме тому нам необхідна система виховання та освіти, яка б задовольняла потреби в соціалізації, була б спрямована на впровадження громадянської освіти та навичок демократичної культури. Перед вчителями та суспільством стоїть завдання сформувати особистість та громадянина, допомогти дитині створити саму себе, спираючись на моральні ідеали свого народу, своєї Батьківщини. І без нашої організаційної та інтелектуальної допомоги повноцінне демократичне суспільство та громадянська освіта в Україні неможливі. Адже виховання особистості та громадянина взаємопов’язані та передбачають активну моральну позицію, відповідальність за Батьківщину, національну культуру та святині. І не тільки в душевних хвилюваннях, в бажанні бачити Україну незалежною та квітучою, полягає громадянська позиція, а й в реальних справах, чесній праці на користь країни, в мужності стати на захист в разі потреби.  

Теоретичне обґрунтування досвіду 

Громадянська освіта – це вимога часу, тому розвиток та вдосконалення її системи є актуальним завданням для всіх демократичних країн, підготовка нових поколінь до самостійного життя є для них обов’язковою. Багатий досвід громадянської освіти накопичено Великою Британією, США, Італією, Канадою, Францією та іншими. Створюються підручники, розроблені навчальні курси, діють науково-методичні центри, налагоджено відповідну підготовку та перепідготовку вчителів. Значних зусиль щодо розвитку освіти для демократії докладають і посткомуністичні країни: Польща, Румунія, Латвія, Росія. 

Певний досвід у цій галузі має й Україна.  Великого значення в розробці проблеми мають роботи авторів, які  розробили концепцію громадської освіти в Україні в межах широкомасштабного Проекту "Освіта для демократії в Україні", який є частиною Трансатлантичної програми підтримки громадянського суспільства, що її фінансують уряди США та країн – учасниць Європейського Союзу ( Жадан І. В., Клинченко Т.  В. Мицик Л. М., Наровлянський О.Д., Пономаренко Л. П., Рудік О. М., Рябов С. Г., Тараненко І. Г.),  дослідили формування особистості, проаналізували процеси «соціалізації» та «індивідуалізації» (Петровський А.В., Днєпров Є.Д., Краєвський В.В., Кривов Ю.І.), об’єднали прийоми і методи технології розвитку критичного мислення у навчанні історії (Пометун О.І.)  

Концепція громадянської освіти в Україні має стати фундаментом у розбудові відповідної системи на всіх рівнях освітнього процесу. 

За інноваційним потенціалом досвід – комбінаторний. 

Новизна досвіду в обґрунтуванні необхідності застосувати прийоми і методи технології розвитку критичного мислення, які сприяють  громадянський освіті, формуванню емоційно-ціннісного компоненту громадянської культури особистості, що включає, насамперед:  

• діяльнісний характер вивчення історії. Важливо, щоб процес отримання знань не зводився до передачі фактичної інформації. Учні повинні бути активними учасниками цього процесу; 
• отримання знань, які застосовуватимуться у конкретних життєвих ситуаціях; 

•  формування критичного мислення через дослідження (робота з історичними джерелами, вивчення різних точок зору); 
• аналіз, який змушує відмовитись від однозначних суджень, ввійти до кола тих, хто дає оцінку події та зробити висновок про достовірність інформації; 
• дослідницьку роботу, яка допомагає орієнтуватись і в сучасному потоці інформації; 
• більше уваги діалогам, дискусіям з проблемних питань, що ставляться у вступній частині уроку, а у підсумковій частині необхідно мати власну аргументовану точку зору; 
• застосовування прийомів впливу на почуття дитини, викликання емоцій під час вивчення історії. Це допомагає мені в педагогічній практиці не просто надати учням обсяг знань про минуле, а впливати на свідомість дітей, перенестись в різні епохи, співчувати учасникам подій, розуміти значимість історичних явищ та кожної людини в історії своєї країни. Встановлюючи контакт зі свідомістю людей з минулих епох, учні проходять своєрідну школу милосердя, чуйності, співчуття, а це впливає на становлення духовно - моральних якостей школярів; 
• школярі  виявляють об’єктивний аналіз історичних подій та процесів; і ціннісно-оціночний аналіз, визначаючи значення подій для суспільства. Таким чином формуються духовно-моральні, сімейні та соціальні цінності, переконання та суспільно-значима поведінка, відповідальність за прийняті рішення. Якщо вчитель допоможе учневі приміряти на себе історичну роль, сприятиме виникненню особистого інтересу - це буде справжнє виховання історією; 
• вчитель не повинен нав’язувати власні переконання та ідеали. У учня є право на власну точку зору та оцінку подій та процесів. 

Особливість технології розвитку критичного мислення – це спеціальна структура зв’язку вчителя і учнів на уроці, що є обов’язковою. Основними етапами уроку за умови використання цих технологій є вступна, основна та підсумкова частини. 

Результативність діяльності вчителя 

Впровадження концепції громадянської освіти в Україні на уроках історії в загальноосвітній школі за допомогою прийомів і методів технології розвитку критичного мислення показує, що в навчальній діяльності змінюється відношення до процесу і у вчителя, і у учня. 

1.  Вчитель переорієнтовується на демократичні методи взаємодії з вихованцями, на суб’єктний підхід, вдосконалює уміння створити демократичний клімат у класі та школі на засадах взаємної довіри, поваги до прав і свобод, толерантності; створює умови для розвитку почуття власної гідності в учнів, відповідальності, здатності до самовизначення. 

2. Широко впроваджує проблемно-діалогічні підходи, активні методи навчання і виховання, які розвивають здатність учнів ставити нові питання, добирати різноманітні аргументи, приймати незалежні, продумані рішення, робити висновки, формулювати власну точку зору на проблему, приймати раціональне рішення. 

3. Формується мотивація до участі у суспільно-політичному житті, бажання мати власну життєву позицію. 

4. Створюється підґрунтя для формування світоглядних орієнтацій особистості, вироблення власної філософії життєдіяльності, її самореалізація в кожній із сфер суспільного життя. 

5. Учні старших класів вже мають досвід самостійного аналізу історичних процесів, тому на уроці вони охоче приділяють увагу діалогам, дискусіям з проблемних питань, що ставляться у вступній частині уроку, а у підсумковій частині мають власну аргументовану точку зору. 

6. Внаслідок використання методів формування критичного мислення зріс рівень використання наочності на уроках, яскравіше простежуються міжпредметні зв’язки, змінилися на краще відносини вчителя з учнями, особливо «далекими від історії», які володіють ПК, підвищилась якість знань, виросла продуктивність уроку. 

7. Учні приймають активну участь у позаурочній діяльності. 

8. Розвивається компетентність соціального вибору, а комунікативна компетентність відточує стиль під час рольових ігор, семінарів та дискусій. Учні вчаться приймати рішення у зіткненні з конкретними проблемами. 

9. Підвищується здатність отримувати освіту в  соціальних умовах, що постійно змінюються. 

Технологія діяльності вчителя 

Перший етап – знайомство з новими концепціями громадської освіти та прийомами і методами технології розвитку критичного мислення на уроках історії, а саме, спеціальною структурою уроку. 

Другий етап – впровадження  технології розвитку критичного мислення учнів на уроках історії, уроках суспільних дисциплін. 

Третій етап –  робота вчителя по спеціальній структурі уроку, що є обов’язковою. Основними етапами уроку за умови використання цих технологій є вступна, основна та підсумкова частини.  

Вступна частина уроку  - виклик.  

Учні пригадують, що вони  знають та  вміють стосовно опрацьовуваної теми; 

Під час цього етапу, як і протягом усього уроку, я намагаюся говорити якомога менше, а надаю слово учням.  Вчитель  виступає  провідником,  стимулює  учнів  до  роздумів,  уважно  вислуховує їхні міркування. 

Оскільки учні залучаються до процесу активного згадування того, що вони знають з опрацьовуваної теми, це змушує їх аналізувати власні знання та уявлення. Як правило при цьому я застосовую технологію «Дерево рішень». Також ефективними  прийомами  організації  пізнавальної  діяльності  учнів  під  час «виклику» є асоціації, мозковий штурм, кластери, роботу в парах, 2–4 — всі разом, кошик ідей. 

 Вони допомагають  учням визначити рівень власних знань і уявлень з проблемного питання. Тепер ми маємо підґрунтя для засвоєння  нових  знань. А  звернення  до  вже  засвоєного матеріалу підвищує увагу учнів до теми та зацікавлює.  

далі вчитель оголошує тему уроку і його передбачувані-результати, прагнучи, щоб школярі усвідомили свої власні цілі навчання.  

 Основна частина уроку – етап осмислення. 

Учень долучається до нової інформації  або  ідей  у  процесі  читання  тексту,  перегляду фільму, прослуховування лекції, він вчиться відстежувати своє розуміння нового й не ігнорувати прогалини в ньому, записуючи  у  вигляді  запитань  те,  що  не  зрозумів,  аби з’ясувати в майбутньому. Учням варто час від часу пропонувати  висловлюватися  про  те,  як  вони  розуміють  ті  чи інші значення слів, що їм зрозуміло, а що – ні. Слід поступово  навчити  дітей  такого  самоаналізу.  Подальше  відпрацювання й закріплення учнями нових знань і способів діяльності відбувається за допомогою різноманітних методів і прийомів організації їх активної самостійної роботи. Обов’язковими є два елементи – індивідуальний пошук учнів і обмін ідеями в групах чи загальному  колі,  причому  особистий  пошук  мусить неодмінно передувати обміну думками. 

В основній частині уроку, на етапі осмислення нового матеріалу, провідними прийомами можуть бути графічні форми  організації  матеріалу, читання з маркуванням, робота учнів у малих групах, мозаїка, «тонкі» й «товсті» запитання. 

Підсумкова частина уроку – рефлексія.  

Важливою  складовою  критичного  мислення  є  мотивація учнів до навчання. Рівень  рефлексії  завжди впливає на рівень мотивації.  

На цьому етапі учні разом з учителем: 

- узагальнюють основні ідеї уроку; 

- інтерпретують та апробують ці ідеї; 

- обмінюються  думками  й  висловлюють  особисте ставлення до них; 

- оцінюють отримані знання та вміння; 

- ставлять перед собою додаткові питання. 

На цьому етапі важливо, щоб учні пригадали те, що вони дізналися, чого навчилися, запитали себе, що це для них означає, як це змінює їхні уявлення і як вони можуть це використовувати, сформулювали  власне  ставлення до того, що вивчають. Саме на цьому етапі учні удосконалюють  важливе  уміння  –  резюмувати  інформацію, викладати  складні  ідеї,  передавати  почуття  й  уявлення  в кількох словах, співвідносити нову інформацію зі своїми сталими  уявленнями,  тобто  свідомо  пов’язувати  нове  з уже відомим.  

На цьому етапі учні розмірковують про зв’язок своїх попередніх уявлень з тим, що вони дізналися на уроці; закріплюючи нові знання, активно перебудовують свої уявлення для того, щоб включити в них нові поняття. Живий обмін ідеями між учнями дає їм можливість познайомитися з різними точками зору, навчає уважно слухати інших й аргументовано обстоювати свою думку. Остання частина уроку має на меті саме творче застосування отриманих знань, навичок, умінь.  

Якщо розглянути три описані вище етапи з точки зору традиційного уроку, то стає очевидним, що вони не є винятково новими для вчителя. Вони майже завжди властиві традиційному  уроку,  тільки  називаються  по-іншому.  Замість  «виклику»  звичніше  для  учителя  звучить  «вступ  до проблеми»  або  «актуалізація  знань  і досвіду,  які  мають учні». А «осмислення» є частиною уроку, що присвячена вивченню нового матеріалу. Третя стадія в традиційному уроці – це закріплення матеріалу, перевірка його засвоєння учнями. утім, уважаємо за потрібне наголосити, що глибинна  сутність  етапів  уроку  за  технологією  розвитку критичного мислення та традиційного уроку є іншою. Також  елементи  новизни  містяться  в  методах  і  прийомах, орієнтованих на цю сутність. 

При впровадженні досвіду вчитель ставить перед собою такі цілі: 

• виховання толерантності, поваги до прав людини, вміння долати стереотипи і аналітично мислити,  знаходити компроміс; 
• формування в учнів світоглядних орієнтацій, вироблення власної філософії життєдіяльності, що не вступає в конфлікт з загальнолюдською мораллю; 
• самореалізація особистості в кожній із сфер суспільного життя; 
• створення фундаменту для виявлення особистістю не лише політичної активності, а й усвідомлення нею власної ролі і значення в житті суспільства, діяльності у відповідності до власних переконань і цінностей. 

Перспективи подальшої роботи 

Перспективу своєї подальшої педагогічної діяльності за темою автор вбачає в необхідності: 

• продовження роботи щодо впровадження концепції громадської освіти в Україні на уроках історії в загальноосвітній школі за допомогою прийомів і методів технології розвитку критичного мислення; 
• поширення досвіду і впровадження змісту громадянської освіти до існуючих шкільних предметів. Найбільш придатні для цього такі навчальні предмети інваріантної частини навчального плану як історія України, всесвітня історія, основи правознавства, художня культура. Певні можливості надають також курси варіативної частини – “Права людини”, “Людина і світ”; 
• поширювати ідею громадянської освіти, сприяти організації просвітницьких заходів для батьків з метою впровадження демократичних гуманістичних методів сімейного виховання; 
• широке використання позаурочних форм роботи з метою формування всебічно розвиненої особистості та підвищення інтересу учнів до історії та культури; 

• постійне удосконалення педагогічної майстерності.